Євченко Олександр Володимирович 22. 03.1982 - 06. 11. 2023

Олександр Володимирович Євченко, народившись 22 березня 1982 року в мальовничому місті Скадовськ, Херсонської області, з ранніх років проявляв силу духу і характер, притаманні справжньому героєві. Його дитинство було сповнене мрій про великі досягнення та любов до рідної землі. З 2016 року Олександр обрав нову домівку — село Глушковецьке в Хмельницькій області, де здобув повагу та визнання серед односельців.
У 2023 році, під час загострення військової агресії Російської Федерації проти України, Олександр не вагався і відповів на поклик серця. Він був мобілізований до лав Збройних Сил України, ставши на захист рідної країни та мрій своїх близьких. У його серці горіла вогняна рішучість звільнити батьків з окупованого Скадовська, що стало його великим бажанням і мотивацією.
Загинув 6 листопада 2023 року, виконуючи бойове завдання у складі військової частини А4267 під час запеклих боїв поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області. Його відвага та рішучість не залишилися непоміченими — посмертно Олександр був удостоєний ордена «За мужність» III ступеня, ставши символом незламного духу українського воїна.
Своєю самовідданістю Олександр завоював серця односельців. Люди пам’ятають його як людину, завжди готову прийти на допомогу. Він відзначався добротою, безстрашністю і готовністю приймати на себе будь-яку роботу, чи то викопати картоплю, привезти сіно, чи допомогти з худобою. Коли його покликали до війська, він залишив своїх домашніх тварин під опікою односельців, ніколи не забуваючи про них, і завжди цікавився їхнім станом.
Мрія Олександра полягала в тому, щоб визволити батьків з окупації, і він прагнув бути корисним людям. Його життя стало символом мужності, патріотизму та незламної волі, на прикладі якої будуть виховуватись нові покоління. Олександр Володимирович Євченко — справжній герой, чия пам'ять житиме в серцях тих, хто знав його, і в історії нашої держави.
Слава Україні!