Мамрич Валерій Ростиславович 01.12.1969 - 09.03.2025 | Солобковецька громада, Хмельницька область, Хмельницький район

Фото без опису

Мамрич Валерій Ростиславович.
Народився в 01.12.1969р в Красилові . Там і закінчив школу , поступив до інституту , з приходом нежалежністі України був призваний до строкової служби. По поверненню одружився в селі Слобідка Глушковецька. Працював в Хмельницькому водієм тролейбуса , а згодом пішов у водоканал . Де і пропрацював більше 25р.
Самотужки вивчив будівельну справу і звів будинок та дачу.

Фото без опису
У нього зявилась старша донька і молодший син
Любив працювати на землі , експерементував з різними посадками та схрещуванням рослин.
Займався господарством в дома .
Був доброзивчивим, завжди допомагав сусідам , друзям, колегам та рідним. Під час АТО 2015-2016р. пішов на захист Донечинни. Там здобув ще одну родину з побратимів. Які потім приїздили в гості. Був простим і в одночас душою компанії. Щиро радів гостям, як дитина.
З початком повномасштабної війни став на захист України. Служив стрільцем-кулеметником кулеметного взводу окремого стрілецького батальйону, в лавах якого разом із побратимами обороняв аеропорт Жуляни в Києві.
Пізніше батальйон було переведено у Запорізьку область, в найгарячішу її точку - Роботинський виступ. Старший солдат Валерій Мамрич брав активну участь в оборонних боях на лінії Роботине-Копані. За один з таких боїв отримав медаль " Відвага та честь" від командира батальйону. Окрім того був відзначений грамотами та подяками від командування різних рівнів. Також удостоєний відзнаки Міністерства оборони України медалі "Залізний хрест", яку, однак, не встиг отримати, оскільки вирушив у свій останій бойовий вихід. 09.03.2025 р. Ворог здійснив штурм вогневої позиції, на якій прийняв свій останній бій з трьома побратимами окремого стрілецького батальйону механізованої бригади. Вони загинули, але не допустили просування ворога вглиб оборонних позицій бригади.
Медаль "Залізний хрест" після загибелі старшого солдата Валерія Мамрича отримала його сім'я.