Міходуй Олександр Іванович 30. 05. 1994 – 28. 02. 2024
Міходуй Олександр Іванович народився 30 травня 1994 року в селі Солобківці, Хмельницького району Хмельницької області. З дитинства він вирізнявся силою духу, відповідальністю та прагненням до знань. Закінчивши Солобковецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів у 2009 році, він продовжив навчання в Хмельницькому ліцеї для обдарованих дітей, де здобував знання на математичному відділенні. Однак, любов до Батьківщини і бажання захищати свою землю взяли верх.
У 2012 році Олександр підписав контракт на військову службу і відправився до Києва, де служив у підрозділі охорони посольств. Його мужність та професіоналізм відзначалися на кожному кроці служби, і в 2019 році він перевівся до Хмельницького, де проходив службу в патрульній роті на посаді помічника військового нагляду.
Коли на східному фронті України почалася війна, Олександр не залишився осторонь. З 25 лютого по 6 травня 2021 року він брав участь у заходах з безпеки, оборони та відсічі збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. Він безстрашно виконував бойові завдання в зоні АТО, зокрема в районі міста Вугледар, Донецької області, захищаючи українську землю від ворога.
У грудні 2023 року Олександра перевели до військової частини в Калинівці, звідки він вирушив на Запорізький напрямок. Там він обійняв посаду мінометника і продовжував відважно боротися за свободу та незалежність України. 28 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Вербове, Пологівського району Запорізької області, Олександр загинув під час ворожого артилерійського обстрілу. Його самовідданість і жертовність залишаться назавжди в пам’яті його побратимів та всього українського народу.
За час своєї служби Олександр Міходуй здобув звання штаб-сержанта, а також отримав повагу і визнання серед військових, які цінували його відвагу, професіоналізм та надійність. Він був справжнім патріотом і прикладом для всіх, хто знав його.
Світла пам'ять про Олександра Міходуя житиме в серцях його рідних, друзів і бойових побратимів. Він віддав своє життя, захищаючи рідну землю, і його подвиг навіки залишиться у пам’яті нації.
Герої не вмирають — вони живуть у наших серцях і надихають нові покоління на боротьбу за свободу.