Вусатюк Олександ Валентинович 12. 05. 2004 - 19. 10. 2025

Вусатюк Олександр Валентинович народився 12 травня 2004 року в селі Солобківці. Змалку він знав, чого хоче від життя, тому всі ще в садочку називали його «Кадетом».
У 2010 році Олександр пішов до місцевої школи. Саме першого вересня 2010 року на першому уроці, коли вчителька Оксана Юріївна запитала своїх першокласників, ким вони хочуть бути в майбутньому, Сашко сказав, що стане військовим, а саме — спецпризначенцем.
Він був кмітливим учнем, лідером та прикладом для інших. Брав активну участь у житті школи, допомагав привести команду «Січових стрільців» до перших перемог у Всеукраїнській дитячо-юнацькій військово-патріотичній грі «Сокіл» («Джура»).
Після 8 класу, у 2018 році, Олександр вступив до Коропецького обласного ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою. У ліцеї він проявив себе як відповідальний, розсудливий та справедливий учень. Був призначений старшиною 2-ї роти. Брав активну участь у громадському житті ліцею та учнівському самоврядуванні. Користувався авторитетом серед товаришів і мав велику повагу від викладачів. Завжди був лідером і мав багато друзів. Постійно казав: «Я маю ціль і йду до неї» — і впевнено крокував до своєї мрії.
Після закінчення ліцею у 2021 році він вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, де всі чотири роки навчання обіймав посаду старшини групи та здобув військове звання старшого сержанта. Був членом збірної команди НАДПСУ з гирьового спорту, гідно представляв академію на змаганнях різних рівнів, де займав призові місця й допомагав своїми зусиллями приводити команду до перемоги.
Після закінчення академії Олександр, не роздумуючи, обрав бойовий підрозділ, адже хотів боронити свою країну. Завжди говорив: «Я вчився, щоб бути бойовим офіцером». Він продовжив службу в 10-му мобільному прикордонному загоні швидкого реагування «Дозор-Херсон» з місцем дислокації в Києві. Дуже пишався тим, що потрапив служити саме в цей загін. Мав військове звання лейтенанта.
Він щиро любив свою Батьківщину, був справжнім патріотом. Завжди хотів кращого для своєї країни й твердо вірив, що такі, як він, мають зробити все для того, щоб Україна жила і процвітала. Часто повторював: «Я там, де маю бути».
10 серпня 2025 року Олександр одружився. У нього було багато планів на майбутнє життя, але не судилося.
19 жовтня 2025 року Олександр загинув під час виконання бойового завдання в Харківській області, Чугуївському районі, селі Вовчанські Хутори. Посмертно йому присвоєно звання старшого лейтенанта.
Олександру назавжди 21 рік. Його молоде життя лише починалося, але він, не шкодуючи, віддав його за свободу та незалежність нашої країни. У наших серцях він назавжди залишився мужнім, незламним, справедливим і порядним. Для нас це величезна й несправедлива втрата.
Вічна та світла пам’ять нашому Герою