Щавінський Олександр Болеславович 12. 03. 1993 – 01. 03. 2024

Щавінський Олександр Болеславович народився 12 листопада 1993 року в селі Солобківці Хмельницької області, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Він був не лише активним і життєрадісним юнаком, а й патріотом із самого дитинства. Олександр завжди стояв на стороні правди, допомагав ближнім і був зразком людяності. Його енергійність та любов до спорту, зокрема футболу, з юних років вирізняли його серед однолітків. У 2000 році він пішов до школи в рідному селі, де сформувався як особистість, завжди проявляючи ініціативу та відповідальність.
Після закінчення школи у 2009 році Олександр вступив до Ярмолинецького професійного ліцею, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. Професія стала його справжньою пристрастю, адже техніка і машини завжди захоплювали його. Закінчивши навчання у 2012 році, він почав працювати в агрофірмі в рідному селі. Тут Олександр здобув репутацію відповідального, працьовитого і надійного працівника. Він завжди був поруч для друзів і колег, готовий підтримати та допомогти у важкі моменти.
У 2015 році Олександр був призваний на строкову військову службу до військової частини в Полтаві. Як справжній син своєї Батьківщини, він з гідністю виконував свої обов’язки перед Україною. Після завершення служби він повернувся додому, продовжив працювати в агрофірмі та підтримував свою родину і громаду. З 2021 по 2022 рік він працював за кордоном, але ніколи не втрачав зв’язку з рідними та Україною.
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Олександр, не вагаючись, повернувся з-за кордону, щоб стати на захист рідної землі. Як справжній патріот, він 5 липня 2022 року добровільно приєднався до лав Збройних сил України. Служив стрільцем і помічником гранатометника у 4-й танковій бригаді, 9-й роті, 3-му батальйоні військової частини А7015. Його відданість службі та військовій присязі була взірцем для всіх, хто служив разом із ним. Командир військової частини відзначив його почесною грамотою «За непохитну вірність Військовій присязі, мужність та героїзм, проявлені під час захисту суверенітету і територіальної цілісності Батьківщини».
Олександр героїчно загинув 1 березня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Райгородка на Луганщині. Його смерть стала величезною втратою для рідних, друзів та бойових побратимів. Він залишив по собі світлий слід у пам'яті кожного, хто його знав.
Олександр був не просто солдатом, він був уособленням відваги, честі та відданості своїй країні. Його ім'я назавжди буде вписане в історію боротьби за незалежність України.
Вічна та світла пам'ять ГЕРОЮ України, який віддав своє життя за мирне і вільне майбутнє нашої держави. Твоя самопожертва – це символ нашої свободи, а твій подвиг – це приклад для майбутніх поколінь.
Ми завжди будемо пам'ятати Олександра, його справи і безмежну любов до Батьківщини. Він вічно залишиться в наших серцях, у думках і молитвах.    Твоя відданість нашій землі і людям буде завжди світити, як яскравий промінь на шляху до справедливості та свободи.