Берба Олександр Анатолійович 26. 11. 1967 – 14. 07. 2024

Олександр Анатолійович Берба народився 26 листопада 1968 року в селі Глушківці, Хмельницької області. Після закінчення школи в рідному селі, його родина переїхала до Солобковець, де він провів своє юнацьке життя. З дитинства захоплювався технікою, що привело його до здобуття професії слюсаря-наладчика.

У дорослому віці Олександр переїхав до Києва, де почав свою трудову діяльність. Протягом 13 років працював на Дарницькому м'ясокомбінаті, де заслужив репутацію відповідального та працьовитого фахівця. Він також присвятив 5 років розвитку молодих спортсменів, працюючи в спортивній школі "Атлет".

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 12 березня 2022 року, Олександр Анатолійович добровільно став на захист своєї Батьківщини. Він служив у 25-му окремому стрілецькому батальйоні Збройних Сил України на посаді сержанта. Протягом служби Олександр проявляв мужність і стійкість, особливо під час штурму, який тривав 40 днів у надскладних умовах — без їжі та води.

На полі бою, під час дронової атаки в Донецькій області, Олександр відважно намагався врятувати свого побратима, виносячи його з поля бою. На жаль, він загинув від ворожого удару. За свою мужність і відданість справі захисту України, Олександр Анатолійович Берба був нагороджений медаллю "Незламний герой" та отримав статус учасника бойових дій.

Його смерть стала важкою втратою для родини — матері, брата, дружини, сина та онука, з якими він був дуже близьким. Особливо сильно Олександр любив свого онука Іванка, з яким мріяв повернутися з війни та провести більше часу.

Пам'ять про Олександра Анатолійовича Бербу назавжди залишиться в серцях його рідних, друзів і побратимів. Його героїзм і самопожертва є символом сили українського духу, відваги та незламності. Олександр віддав своє життя за мирне майбутнє України, ставши частиною історії боротьби нашого народу за свободу та незалежність. Його подвиг є вічною нагадуваною про те, що справжня любов до Батьківщини вимірюється готовністю захищати її до останнього подиху.

Пам'ять про нього продовжує жити в серцях тих, хто знав його як людину, що віддала своє життя заради миру та свободи України.