Солобковецька громада

Хмельницька область, Ярмолинецький район

НАРИСИ ІСТОРІ СОЛОБКОВЕЦЬ - БРОНЗОВИЙ ТА РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК. (ІІІ – І ТИСЯЧОЛІТТЯ ДО Н.Е.)

Дата: 15.01.2019 13:20
Кількість переглядів: 538

НАРИСИ ІСТОРІ СОЛОБКОВЕЦЬ. РОЗДІЛ 1. ДАВНЯ ІСТОРІЯ КРАЮ. БРОНЗОВИЙ ТА РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК. (ІІІ – І ТИСЯЧОЛІТТЯ ДО Н.Е.)

На зміну мідно - кам’яному віку (енеоліту) прийшов наступний період в стародавній історії нашого краю – доба бронзи (кінець ІІІ — початок I тисячоліття до н. е.). Поступово кам’яні і мідні знаряддя праці та зброю витісняють бронзові (сплав міді та олова). В цей час було приручено коня. Зростає роль скотарства, що поряд із розвинутим землеробством , створило нові джерела до існування, сприяючи виникненню умов для регулярного обміну між племенами. 
?????????»?????° ?????? ???»?µ?????°???????° ???????????????°.В середині та в другій половині ІІІ тисячоліття до н. е. на територію межиріччя Південного Бугу та Дністра, що заселяли трипільці, проникають скотарські племена з північного заходу Європи. За характерною ознакою кераміки вони дістали назву культури кулястих амфор. На плічках амфор і горщиків завжди є по 2 або 4 вушка, що ріднить їх з пізньотрипільською керамікою. Ці племена відносять до представників індоєвропейської мовної сім’ї, і вважають далекими предками сучасних слов’ян. Взаємовідносини місцевого трипільського населення з носіями культури кулястих амфор було неоднозначне. Під впливом контактів із новоприбулими племенами у культурі пізньотрипільських племен зникає багато рис, характерних для трипільської культури попереднього часу. 
З'являється новий тип поховання, що здійснювались інколи під невисокими курганами, а в переважній більшості — без них, але обов'язково у гробницях, складених з великих кам'яних брил. У похованнях виявлено значну кількість кулястого посуду, крем’яні сокири і долота, бойові сокири-молоти тощо.
Основну роль у житті носіїв культури кулястих амфор відігравало скотарство.
В рукописній історії Солобковець «Історія школи» , 1957 року створення, є запис проте, що на південно – західній околиці села виявлено землеробське поселення ІІІ – ІІ тис. до н.е. Досліджені науковцями, знайдені на місці, знаряддя праці відносять це поселення до трипільської культури ІІІ тис. до н.е. Також в поселені серед знайдених знарядь праці виявлено кам’яні молотки. Ці вироби більш характерні для племен культури кулястих амфор. Знайдені в нашій місцевості фрагменти кремінних, шліфованих, клиновидних сокир та частину кам’яної , шліфованої з отвором сокири – молота можна з великою вірогідністю віднести до знарядь праці, які були притаманні носіям культури кулястих амфор. Хоча крем’яні клиновидні сокири та кам’яні сокири – молоти були поширені серед усіх культур бронзового віку.
Отже найбільш ймовірним є те, що в нашу місцевість в другій половині ІІІ тисячоліття до н.е. проникають носії культури кулястих амфор, які не тільки змішуються з місцевим населенням але й поселяються в давньому поселенні трипільців. На користь цього аргументу може слугувати й те, що рештки кулястої амфори (горщика) знайдених біля «Жидівського ставу» можуть належати як пізньотрипілській так і культурі кулястих амфор. На амфорі немає ознак орнаментації, також виготовлена вона з погано випаленої глини. Ці ознаки говорять про те що виріб міг належати представникам змішаного населення обох культур, які частково втратили технологію виготовлення кераміки характерної для трипільців. 
Племена культури кулястих амфор, що проживали на території краю наприкінці мідного віку, відіграли певну роль у формуванні культур шнурової кераміки, комарівської та білогрудівської епохи бронзи.
Наприкінці III і в першій половині II тисячоліття до н.е. великі простори Східної і Центральної Європи заселяли скотарські племена культур шнурової кераміки, або бойових сокир. 
В рукописі «Історія школи» зазначено , що «трипільське поселення» з невідомих причин було зруйноване. Ймовірно причиною його знищення стало прихід в наш край представників скотарського племені культур шнурової кераміки. 
Вважають, що носії культур шнурової кераміки в етнічному плані належали до індоєвропейської групи населення, на базі яких утворилися потім племена германців, балтів і слов'ян. Глиняний посуд культур шнурової кераміки характеризується наявністю значної кількості двовухих амфор, глечиків і циліндричних мисок з ручкою тощо. Знаряддя праці і предмети озброєння виготовлялися з каменю (бойові сокири-молоти), кременю (теслярські сокири, вістря стріл і списів, скребки), а також з бронзи (вислообушні сокири, вістря списів з втулкою або довгим черенком, шила тощо).
Обряд поховання цих культур включає трупо - покладення (скорчені або випростані скелети) і трупо спалення. Поховання курганні або без курганні.
В середині II тисячоліття до н.е. на зміну культурам шнурової кераміки приходять дві культури середнього бронзового віку - комарівська і тшинецька, що займали великі території від Дніпра до Вісли і Одера. Назви їх походять від досліджених пам'яток: могильника і поселення поблизу с. Комарів Івано-Франківської області та Тшинецького поселення в Польщі.
Межиріччя Південного Бугу і Дністра відносяться до основного ареалу комарівської культури.
Основними заняттями племен комарівської культури були землеробство і скотарство. Землеробство вже було підсічним і плужним, що вимагало очищення від лісу значних ділянок землі, що здійснювалось за допомогою крем’яних і бронзових сокир. Також виявлено кам’яні матриці для відливання кельтів. Спосіб життя населення був осілий, про що свідчить наявність досить великих поселень. 
Набагато краще за поселення досліджені поховальні пам’ятки. Ховали померлих під курганами або в ґрунтових могильниках. Вони мають невеликі розміри (середній діаметр 12 – 15 метрів при висоті 1 метр). Кургани, зазвичай, розмішені на підвищених ділянках великими групами. Навколо поховань, що залягали на горизонті чи в неглибоких ямах, виявлено численний інвентар. Найбільше тут глиняного посуду, а також крем’яні сокири, серпи, скребки, вістря до стріл, шила, важки, зрідка — бронзові прикраси.?????????»?????° ?????? ???»?µ?????°???????° ???????????????°. 
Важливим аргументом того що в нашім краю проживали давні землероби комарівської культури є виявлені на південний – захід від села, в урочищі «Погоня», групу з 10 курганів. Таке групове курганне поховання притаманне саме носіям комарівської культури. 
У пізньому періоді бронзового віку в ХІ – ІХ століттях до н.е. на Правобережній Україні була поширена білогрудівська культура, що склалася, в основному, на базі комарівсьмої культури. Білогрудівська культура отримала назву від Білогрудівського лісу на Уманщині і датується кінцем ІІ — початком І тисячоліття до н.е. До її ареалу входили східні райони сучасної Хмельниччини. Знаряддя праці, зброя, конструкція житла подібні до комарівських. Носії білогрудівської культури за етнічнми складом відносяться до праслов’ян.
У Верхнє Подністров'я з заходу і південного заходу проникають фракійські племена двох культур: спочатку культура Ноа, яка в ХШ ст. до н.е. витиснула або частково асимілювала комарівські племена, а на початку залізного віку—культура фракійського гальштату (культура Гава Голіграда). Племенам усіх цих культур властивий осілий спосіб життя. Населення займалося, головним чином, землеробством та розведенням свійських тварин. Більшість знарядь і прикрас виготовлені з бронзи чи кістки, хоч трапляються і вироби з каменю. Виділяються, зокрема, кілька видів бронзових сокир - кельтів.
Початок використання заліза в Україні припадає на VІІІ – VІІ століття до н.е. Залізні знаряддя виробництва остаточно витісняють кам’яні.
Початок раннього залізного віку в межиріччі Південного Бугу та Дністра співпадає з « кіммерійським», або передскіфським періодом історії краю.
?????????»?????° ?????? ???»?µ?????°???????° ???????????????°.Кіммерійці є найдавнішим народом на території України, ім’я якого нам відоме за писемними давньогрецькими джерелами. Панування кочових племен кіммерійців у Південному степу тривало з кінця ІІ тис. до VІІ століття до н.е.
В кіммерійський період землеробські праслов’янські племена Лісостепу досягли значного рівня господарського та культурного розвитку. Будуються укріплені поселення – городища. За місцезнаходженням одного з них – в Чорному Лісі на Придніпров’ї – створена цими племенами культура дістала назву чорноліської. Вчені вважають ці племена праслов’янськими, потомками носіїв білорудівської культури. У формуванні чорноліської культури брали участь і сусіди білогрудівських племен на заході давні фракійці (культура Ґава Голіграда). 
На Середньому Дністрі зафіксовані чисельні пам’ятки чорноліських племен. Селища були на зразок хуторів і складались з шести – десяти жител. Встановлено що житла були трьох типів: наземні, напівземлянки, земляні. Стіни споруджувалися з пруття, обліпленого глиною.?????????»?????° ?????? ???»?µ?????°???????° ???????????????°. 
Серед кераміки зустрічаються горщики банкоподібної форми з наліпленням валика по тулубу і «перлинним» орнаментом по вінцях, широкогорлі амфори з опуклим тулубом і на ліпленням орнаменту у вигляді округлих опуклин і валика, черпаки з високою ручкою, миски. 
Чорноліські племена під тиском кіммерійців просунулися на захід і потіснили з Подністров’я фракійців культури Гава Голіграда. В грецьких писемних джерелах ці племена фракійців називають агрофірсами.?????????»?????° ?????? ???»?µ?????°???????° ???????????????°.
В Солобківцях на території приватної садиби по вулиці Молодіжній було знайдено бронзову сокиру-кельт, яка подібна до тих якими користувалися фракійські племена культури Ґава Голіграда. Знайдена в селі бронзова сокира – кельт могла бути бойовим трофеєм або ж потрапила до мешканців краю в наслідок товарообміну між племенами сусідніх чорноліської та фракійської культур. 
?????????»?????° ?????? ???»?µ?????°???????° ???????????????°.В другій половині VІІ століття до н.е. в степи України зі сходу вдерлися кочові племена скіфів. Вони вигнали кіммерійців і підкорили частину землеробських племен Лісостепу. Між нижнім Дунаєм та Доном утворилося велике об’єднання племен, відоме під назвою СКІФІЯ, що проіснувало до ІІ століття до н.е. Величезний простір - від Верхнього Дністра до Дніпра – займали племена скіфів – орачів, які не були власне скіфським народом щодо свого походження. Науковці вважають, що це було місцеве землеробське праслов’янське населення. В Середньому Подністров’Ї та у верхів’ях Південного Бугу скіфам – орачам належать відкриті вченими пам’ятки «скіфоподібних» західно – подільської культури (плем’я траспіїв) та східно – подільської культури (плем’я катіарів).
Населення межиріччя Південного Бугу та Дністра скіфського часу вело осілий спосіб життя. Його господарство та культура розвивалася не тільки на місцевому грунті, а й у тісних взаєминах з культурами фракійських племен Карпато – Дунайського регіону та власне скіфських племен Північного Причорномор’я.
Поселення «скіфоподібних» землеробських племен розташовувалися на високих берегах вздовж річок та ярів. Житла були переважно напівземляні степової конструкції. В житлах зустрічаються як відкриті вогнища , так і глиняні або кам’яні печі. На поселеннях знаходять багато посуду: ліпний місцевого виробництва (горщики, миски, черпаки та ін.) так і привізні давньогрецькі амфори, та чорнолакові посудини.
Важливими пам’ятками землеробських племен скіфського часу є кургани (могили). В межиріччі Південного Бугу та Дністра іноді вони досягають величезних розмірів ( до 60 метрів в діаметрі та понад 6 метрів висотою). Кургани насипались з каменів, які змішувалися з землею. Інколи захоронення під насипом були оточені широким , складеним з великих кам’яних брил кільцем . Існували два типи поховальних обрядів: тіло спалення та тіло покладання. В останньому випадку померлого клали в центрі основи кургану на вимощеній камінням площадці або опускали в яму, яку обкладали кам’яними плитами. Зустрічаються парні поховання в одному кургані. В курганах з обрядом трупоспалення кремація тіла відбувалася на місці поховання.
Інвентар поховань складався з різноманітного посуду (горщики, черпаки, миски), бронзових,залізних, зрідка золотих прикрас, зброї, кінської збруї. Існував звичай споруджувати кургани без поховань – так звані кенотафи, що насипались в пам’ять про членів роду, які загинули далеко від рідних країв. В кенотафах знаходять сліди тризни, залишки великих багать та багато речей, що зазвичай супроводжують покійників.?????????»?????° ?????? ???»?µ?????°???????° ???????????????°.?????????»?????° ?????? ???»?µ?????°???????° ???????????????°.
Скіфський період нашого краю яскраво представлений курганами (могилами), які розкинулися навколо села.
Місцезнаходження курганів біля Солобковець вперше було описано в доповіді Ю.Й. Сіцінського «Археологическая карта Подольской губернии», опублікуваної в «Трудах ХІ Археологического съезда в Киеве», 1901 року. « Въ 4 верст. отъ Солопковецъ къ югу на урочище Погоня находится группа въ 10 кургановъ, расположенныхъ такъ, что въ средине 4 большихъ, а вокругъ нихъ 6 меньшихъ; на сев. отъ Солопковецъ въ 11/2 верст. на церковномъ поле 2 кургана , и по дороге въ Андріевцы на с.-з. отъ Солопковецъ также 2 кургана». 
Група з 10 курганів в урочищі «Погоня» характерна для поховань комарівської культури, інші кургани ймовірно належать скіфам або ж праслов’янським племенам «скіфоподібних» західно – подільській та східно – подільській культурі. 
Кургани, які знаходяться на полях навколо села, сильно розорені с\г технікою і ледь помітні. Так курган біля «Воєної дороги» по довжині має 19-20 метрів а висота в найвищій точці ледь сягає 2 метрів. За спогадами очевидців ще в 60 – ті роки минулого століття висота його сягала до 4 метрів.
?????????»?????° ?????? ???»?µ?????°???????° ???????????????°.Інформацію про походження та тип поховання в курганах нашої місцевості ми можемо почерпнути із опису кургану розташованого в південній околиці с. Соколівки, який було розорено «чорними археологами» осіню 2018 року. Грабіжники в центрі кургану викопали дві ями, глибиною до двох метрів кожна. В них проглядається велика кількість обмазки з глини та горілий шар на глибині – не більше метра. Також назовні вивернуте каміння з поховальної камери.?????????»?????° ?????? ???»?µ?????°???????° ???????????????°. 
Зважаючи на те що не знайдено рештки людського скелету не виключено що даний курган, як і ті що знаходяться навколо Солобковець, відносяться до так званих кенотафів – курганів без поховання. 
В рукописі «Історія школи» є запис про те, що учнями було виявлено на південний – схід від села залишки давнього поселення на березі струмка , який протікає на село Тарасівку між селами Солобківці та Глушківці. Рештки матеріальної культури, знайдені в поселені, датовані І тисячоліттям до н.е. Так як ніякої додаткової інформації про знахідку не має, важко визначити якій із археологічних культур І тисячоліття до н.е. належало поселення.?????????»?????° ?????? ???»?µ?????°???????° ???????????????°.

НАРИСИ ІСТОРІ СОЛОБКОВЕЦЬ.

РОЗДІЛ 1. ДАВНЯ ІСТОРІЯ КРАЮ.

БРОНЗОВИЙ ТА РАННІЙ ЗАЛІЗНИЙ ВІК. (ІІІ – І ТИСЯЧОЛІТТЯ ДО Н.Е.)


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування