Міходуй Василь Миколайович 23. 04. 1975 - 13. 01. 2026

Василь Миколайович Міходуй народився 23 квітня 1975 року в селі Солобківці Ярмолинецького району Хмельницької області у багатодітній родині. Його дитинство було непростим — діти зростали без батька, і весь тягар виховання ліг на плечі матері. Саме в ті роки у Василя сформувалися риси, які визначили його життєвий шлях: працьовитість, витримка, відповідальність і глибока повага до людей.

У 1981 році він пішов до Солобковецької загальноосвітньої школи, яку закінчив у 1991 році. Паралельно здобував мистецьку освіту — з відзнакою закінчив музичну школу по класу фортепіано та баяна. Згодом навчався у Ярмолинецькому професійному коледжі, де опанував спеціальність столяра і плотника.

Після завершення навчання був призваний на строкову військову службу. У молодому віці створив сім’ю — у першому шлюбі, який тривав 12 років, у нього народилося двоє дітей. З 2013 року його життєвою супутницею стала дружина Неоніла, з якою він будував міцну родину, сповнену взаємної підтримки, турботи та щирості.

Проживав із родиною у місті Хмельницькому. Працював будівельником, а також тривалий час — на підприємствах: фірмі «Балтика», заводі «Цвях», де обіймав посаду завідувача складу. З 2019 року працював машиністом вантажного крана на заводі «ЖБК». У будь-якій справі проявляв відповідальність і сумлінність, був людиною праці, на яку завжди можна було покластися.

Коли ворог прийшов на українську землю, Василь Миколайович без вагань став на її захист. У січні 2025 року був мобілізований до лав Збройних Сил України та розпочав службу у складі 3-го Луганського прикордонного загону імені Героя України Євгена Пікуса, де служив водієм. З честю та мужністю виконував бойові завдання, залишаючись вірним присязі та українському народові.

13 січня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Березівка Харківської області Василь Миколайович загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрона. Йому назавжди залишилося 50 років…

Василь Міходуй був людиною великого серця. Для нього Україна була великою родиною, яку він вважав за честь захищати. Його поважали побратими, цінували колеги, любили рідні. У пам’яті всіх, хто його знав, він назавжди залишиться добрим, щирим і світлим чоловіком, який завжди приходив на допомогу.

У нього залишилися дружина, син та донька.

Поховали Героя у рідному селі Солобківці Хмельницького району.